Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року Справа № 902/626/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Ємельянова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Уманський консервний комбінат"на рішення та постанову господарського суду Вінницької області від 14.08.2014 р. Рівненського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 р. у справі№ 902/626/14 господарського суду Вінницької областіза позовомДочірнього підприємства "Уманський консервний комбінат"до1. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (відповідач-1); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський консервний комбінат" (відповідач-2)проприпинення поруки,за участю представників: від позивача не з'явивсявід відповідача-1 Мединський М.М.від відповідача-2 не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року Дочірнє підприємство "Уманський консервний комбінат" (далі - ДП "Уманський консервний комбінат") звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський консервний комбінат" (далі - ТОВ "Гайсинський консервний комбінат"), у якому просило суд припинити поруку ДП "Уманський консервний комбінат" за договором поруки № 22/46/П01/08-ПЛТ від 05.03.2008 р., укладеного у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 22/46/07-КЛТ від 20.06.2007 р.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.08.2014 р. у справі № 902/626/14 (колегія суддів у складі: Говор Н.Д. - головуючий, Білоус В.В., Яремчук Ю.О.) у позові ДП "Уманський консервний комбінат" відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 р. (колегія суддів у складі: Філіпова Т.Л. - головуючий, Василишин А.Р., Коломис В.В.) рішення господарського суду Вінницької області від 14.08.2014 р. у справі № 902/626/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Вінницької області від 14.08.2014 р. та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 р. у справі № 902/626/14, ДП "Уманський консервний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати повністю оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДП "Уманський консервний комбінат" задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.12.2014 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Ємельянова А.С. прийнято зазначену касаційну скаргу ДП "Уманський консервний комбінат" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 09.12.2014 р. о 10 год. 50 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач-2 не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши представника відповідача-1, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 20.06.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі - ВАТ "Кредитпромбанк") (Банк) та ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 22/46/07-КЛТ (далі - Кредитний договір).

Пунктом 1.1 Кредитного договору встановлено, що Банк надає Позичальнику кредитні кошти в межах загальної суми в розмірі 10 000 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору зобов'язання Банку щодо надання кредитів та зобов'язання Позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим Договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього Договору, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п. 1.1 Кредитного договору, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п. 3.4.5 цього Договору.

Відповідно до п. 2.7 Кредитного договору процентні ставки встановлюються в додаткових угодах за кожним кредитом.

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ДП "Уманський консервний комбінат" був укладений договір поруки № 22/46/П01/08-ПЛТ від 05.03.2008 р. (далі - Договір поруки).

Згідно з п. 1.1 Договору поруки Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" (Позичальник) за кредитним договором № 22/46/07-КЛТ від 20.06.2007 р., укладеним між Банком та Позичальником.

До Договору поруки сторонами було укладено ряд додаткових угод.

Зокрема, 04.06.2008 р. ВАТ "Кредитпромбанк" в особі заступника керуючого Вінницької філії ВАТ "Кредитпромбанк" Вороновського В.Є. та ДП "Уманський консервний комбінат" в особі генерального директора Гудзовського В.М. уклали додаткову угоду № 22/1 до договору поруки № 22/46/П01/08-ПЛТ від 05.03.2008 р.

Відповідно до вказаної додаткової угоди № 22/1 сторони домовились внести зміни в п. 1.2 Договору поруки в частину зміни відсоткової ставки, та викласти його в наступній редакції: "1.2. Поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами Кредитного договору: розмір кредитної лінії 10 000 000 (десять мільйонів гривень) 00 копійок; процентна ставка користування кредитами - 18,5% річних (по 01 червня 2008 року включно). Починаючи з 02 червня 2008 року процентна ставка за кредитною лінією встановлюється в розмірі 25 (двадцять п'ять) процентів річних; строк повного погашення заборгованості за кредитною лінією - 18 червня 2010 року; відповідальність за порушення зобов'язань за Кредитним договором - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ".

10.06.2010 р. між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі - ПАТ "Кредитпромбанк") в особі заступника керуючого Вінницької філії ПАТ "Кредитпромбанк" Трофимчука Р.М. та ДП "Уманський консервний комбінат" в особі генерального директора Бамберга Р.А. було укладено додаткову угоду № 22/2 до договору поруки № 22/46/1101/08-ПЛТ від 05.03.2008 р.

Згідно із зазначеною додатковою угодою № 22/2 сторони домовились внести зміни в п. 1.2 Договору поруки та викласти його в наступній редакції: "1.2. Поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами Кредитного договору; розмір кредитної лінії 10 000 000 (десять мільйонів гривень) 00 копійок; процентна ставка користування кредитами 18,5% річних (по 01 червня 2008 року включно). Починаючи з 02 червня 2008 року процентна ставка за кредитною лінією встановлюється в розмірі 25 (двадцять п'ять) процентів річних; строк повного погашення заборгованості за кредитною лінією - 17 червня 2011 року; відповідальність за порушення зобов'язань за Кредитним договором № 22/46/07-КЛТ - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ".

26.06.2013 р. між ПАТ "Кредитпромбанк" (Первісний кредитор) та ПАТ "Дельта Банк" (Новий кредитор) був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги.

За умовами вказаного договору купівлі-продажу прав вимоги Первісним кредитором здійснено на користь Нового кредитора відступлення своїх прав вимоги за кредитним договором № 22/46/07-КЛТ від 20.06.2007 р., укладеним з ТОВ "Гайсинський консервний комбінат", а також пов'язаними з ним договором(ами) іпотеки, договором(ами) застави та/або договором(ами) поруки. У результаті відступлення новий кредитор з 26.06.2013 р. є єдиним власником всіх прав вимоги за кредитними документами (включаючи, без обмеження, права на всі платежі за кредитним(и) договором(ами), всі права іпотекодержателя за договором(ами) іпотеки, та всі права заставодержателя за договором(ами) застави, та всі права кредитора за договором(ами) поруки).

ДП "Уманський консервний комбінат", звертаючись до суду з позовом у даній справі, в якості підстав для припинення поруки зазначило таке. Угодою від 04.06.2008 р. про внесення змін до додаткової угоди № 1 від 20.06.2007 р. до Кредитного договору було підвищено розмір процентів, а саме: визначено, що починаючи з 02.06.2008 р. процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі 25% річних. Таким чином, відбулось збільшення обсягу відповідальності Поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання. Проте, як вказує позивач, збільшення процентної ставки відбулось без його згоди як Поручителя за Кредитним договором, що відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для припинення поруки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Підставою для встановлення поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

На поруку поширюються загальні умови виконання зобов'язань, відповідно до яких зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням.

Збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни забезпеченого порукою зобов'язання суди повинні розуміти як: підвищення розміру процентів або встановлення нових умов щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти; установлення або збільшення розміру неустойки; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним тощо (Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.02.2013 р. у справі № 6-172цс12; крім того, така ж правова позиція викладена у пп. 4.1.6 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 р. № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів").

Водночас, дослідивши матеріали справи, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що додаткові угоди до Договору поруки, якими сторони домовились внести зміни в частині зміни відсоткової ставки з 18,5% річних до 25% річних, були підписані генеральним директором ДП "Уманський консервний комбінат" Гудзовським В.М. та генеральним директором ДП "Уманський консервний комбінат" Бамбергом Р.А., що свідчить про згоду Поручителя на збільшення обсягу його відповідальності та спростовує доводи позовної заяви.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Тобто обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З урахуванням викладеного, колегією суддів касаційної інстанції визнається обґрунтованим висновок господарських судів про те, що позивачем не доведено обставин зміни зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності Поручителя у вигляді збільшення процентної ставки за користування кредитом з 18,5% річних до 25% річних, без згоди Поручителя.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо поданої 05.06.2014 р. заяви ПАТ "Дельта Банк" про застосування позовної давності, слід зазначити таке.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у пп. 2.2 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що право позивача не порушено, дійшов правильних висновків про відмову у позові з підстав його необґрунтованості та про відсутність підстав для застосування позовної давності.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119,11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Уманський консервний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 14.08.2014 р. у справі № 902/626/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

А.С. Ємельянов